У кожній людині сонце. Тільки дайте йому світити.
Сократ
КАЗКОВІ СНИ
Ще з народження дитина
Чує мамині слова:
"Спи, дитино, засинай,
Оченятка закривай,
А я казку розкажу,
Дива дивні покажу, баю - бай.
Ось Лисичка Журавля в гості запросила,
А там Мишка пробігала, яєчко розбила.
Колобок від баби втік. В дідуся морока-
Рукавичку загубив і замерзли руки".
Казка в гості завітала
У моїх дитячих снах.
Разом з казкою зростаю
Я, мале дитя.
Соколюк Віолета
Така його робота
Ходить бусол по болоті-
Це його така робота.
Ловить жабок для малят
Для кумедних журавлят.
Вони швидко їх ковтають-
Крила сили набирають
І ще трохи , і у вись
Покурликали й знялись.
Полетіли над полями,
Над садами і гаями
І лиш помахом крила
Попрощались з усіма.
Сорокіна Даша
Я ЛЮБЛЮ СВОЮ МАТУСЮ
Я люблю свою матусю
Я до неї пригорнуся-
Коли сльози на очах,
Коли усмішка на устах.
Ти мене в обійми візьмеш
- Мій пустунчик, - скажеш ніжно.
І мої тривоги й біди
Вмить подінуться кудись.
Я люблю тебе,матусю,
І тобою я горжуся,
А коли я підросту
Я сльозу тобі утру,
І зроблю усе можливе,
Щоби ти була щаслива.
Савченко Максим
ЛИСТ ДО МАМИ
Моя
люба матусе!
Скільки себе
пам’ятаю ти була поруч зі мною. І всі свої вісім років я люблю тебе. Коли
народилася моя сестричка, ти посміхалася їй. Я тримав тебе за руку і любив тебе. Ти
непомітно від нас плакала, коли мій татко пішов в АТО, я плакав теж і любив
тебе. Ти раділа,коли він повернувся живим додому, я радів теж і любив тебе. Ти
сумувала через мої невдачі, я сумував
теж і любив тебе. Ти раділа моїм першим
успіхам в школі, я теж радів і любив тебе. Для мене ти все: літнє тепле
сонечко, весняний день, веселий щебет
птахів. Ти приходиш мені завжди на допомогу. Ти вчиш мене поважати старших, не
ображати менших, бути чемним, добрим, правдивим. Я ще хоч і маленький, а завжди
буду пам’ятати ці слова все своє життя. Для мене ти найкраща , найдорожча
людина. Я хочу , щоб ти була щаслива, бо я так люблю тебе.
Твій син Максим.
ПІДСНІЖНИК
Тендітна квіточка підсніжник
Тремтить від холоду уся,
Але вона весни чарівний вісник,
Тому і вабить нас її краса.
Рука сама тягнеться до стебельця:
Зірвати хочеться - та я не піддаюсь.
Я краще візьму і її зігрію
Можливо швидше принесе вона весну.
Крушеницька Маргарита
Чому журиться Берізка?
Було це давно. Росла на узліссі мати - Берізка з синочками - листочками. Дружно жили вони, раділи Сонцю, Дощику. Вітали своїм шепотом людей, птахів,звірів. Пестливо торкався до них лагідний Вітерець.
Та якось ранньої осені налетів на деревце Вітрисько. Зірвав листочки і забрав з собою. Зажурилася Береза, опустила додолу свої коси -віти, промовила:
- Бідні мої синочки. Вони навіть не встигли зів"янути, пожовкнути, а вже загинули...
Цілу осінь та довгу зиму стояла самотня Берізка зажурена і покинута. Та незабаром прийшла весна.Виглянуло Сонечко і дбайливо окинуло Землю. Помітило сумну Берізку і вирішило її звеселити. Торкнулося долоньками -промінчиками до стовбура,гілочок. Зігріло соки і погнало до застиглих бруньочок... Стрепенулась Берізка. Розкрили лусочки - очі маленькі бруньочки і випустили на світ тендітні, пахучі, клейкі листочки.Ожило деревце. Та сум за першими листочками побілив їй стовбур. А чорні цятки на білій корі і досі нагадують про втрачених синів - листочків.
Савченко Максим
Хай в малюнках наших буде сонце,небо, щастя й мир.
"Моя улюблена іграшка". Робота Мазурчука Артема
"В гості зайчик завітав". Робота Менчія Олександра
"Хазяйновитий їжачок". Робота Діброви Івана
"Сорока - білобока". Робота Омеляшко Ангеліни
"Вірні друзі". Робота Савченка Максима
Немає коментарів:
Дописати коментар